Проблема отграничения административных деликтов от преступления

Рефераты, курсовые, дипломные, контрольные (предпросмотр)

Тип: Реферат. Файл: Word (.doc) в архиве zip. Категория: Правоведение
Адрес этого реферата http://referat-kursovaya.repetitor.info/?essayId=15003 или
Загрузить
В режиме предпросмотра не отображаются таблицы, графики и иллюстрации. Для получения полной версии нажмите кнопку «Загрузить». Рефераты, контрольные, дипломные, курсовые работы предоставляются в ознакомительных целях, не для плагиата.
Страница 1 из 7 [Всего 7 записей]1 2 3 4 5 » ... Последняя »

Запорожский институт государственного и муниципального управления

Кафедра уголовного права

ВВЕДЕНИЕ

Розгляд справ про адміпістративіи правопорушення

На розгляд районних (міських) та окружних судів надійшло 427690 справ про адміністративні правопорушення (на 3871, або 0,9%, менше). У розглянутих справах визнано винними 381847 осіб, що складає 88,9% від загального числа осіб, щодо яких винесено постанови або рішення (у 1996 р. - 89,7%). Число осіб з розрахунку на 100 тис. населення, до яких застосовано судами адміністративні стягнення, дещо зменшилося - 757 проти 780 в 1996 р.

Серед адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються судами, переважали: дрібне хуліганство - 37,5%, дрібні розкрадання державного або колективного майгіа - 10,9%, злісна непокора законному розпорадженню чи вимозі працівника міліції або його образа - 14,0%, керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані сп'яніння, - 7,7%, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях - 7,5%, торгівля з рук у невстаноадених місцях - 5,1%. Інші ввди адміністративних правопорушень у загальній їх структурі складають незначну частку. Характерним є те, що аналогічні співвщноіиення мали місце й у 1996 р.

Значно зросла кількість розтлянуіих судами справ про адміністративні правопорушення, пов'язані із застосуванням законодавства про працю, зокрема про порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці (ст. 41 КпАП) - з 13 до 202, невиконання розпорядження державного або іншого органу про працевлаштування (ст. 188' КпАП) - з 1 до 19, невиконання законних вимог службових осіб державної інспекції праці Міністерства праці України (ст. 1886 КлАП) - з 3 до 79.

Зільшилось більше як у два рази число осіб, визнаних винними у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 44 КпАП (незаконні вироблення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мсти збуту в невеликих розмірах) та ст. 126 КпАП (керування транспортними засобами особами, які не мають права керування).

Зросла на третину кількість осіб, на яких накладено адміністративне стягнення за розпивання спиртних напоїв у громадських місцях (ст. 178 КпАП), за невиконання обов'язків щодо виховання дітей (ст. 184 КпАП), за порушення правил адміністративного нагляду (ст. 187 КпАП).

Зменшилась вдвічі кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за дрібне розкрадання державного майна (ст. 51 КпАП) та за дрібну спекуляцію (ст. 157 КпАП).

Зберігається тенденція до зменшення кількості притягнутих до відповідальності за ст. 208' КлАП за порушення встановленого порядку вивезення за межі України товарів народного споживання та інших матеріальних цінностей: накладено адміністративні стягнення на 188 осіб, що майже в чотири рази менше у порівнянні з 1996 р., коли їх число становило 728.

Продовжує зростати кількість визнаних винними в корупційних діяннях, інших правопорушеннях, пов'язаних з корупцією, а також у неправомірному використанні державного майна. Так, за ст. 184' КпАП притягнуто до вщповщальносгі 693 посадові особи (на 54,7% більше). За вчинення правопорушень, передбачених статтями 7-11 Закону "Про корупцію", накладено адміністративні стягнення на 1925 осіб (проти 575 у 1996 р.). Винесено постанови про закриття справи щодо 3050 осіб, що складає дві третини вщ загальної кількості осіб, щодо яких винесено постанови (рішення). Передано прокурору, органу попереднього слздства чи дізнання 151 справу з цього числа. Сума накладеного штрафу становила 555,1 тис. грн., стягнуто 300,4 тис. грн. Встановлено матеріальні збитки на суму 79,6 тис. грн., відшкодовано - 63,7 тис. грн.

Практика застосування адміністративних стягнень характеризується такими даними: штраф накладено на 199 976 правопорушників (52,4%), арешту пщдано 150180 винних (39,3%), виправні роботи застосовано до 7624 осіб (2,0%), позбавлено спеціального права 7890 правопорушників (2,1%).

З числа осіб, винних у порушенні, передбаченому ч. 2 ст. 130 КлАП, позбавлення права керування транспортними засобами застосовано до 7889 осіб (25,6% проти 17,9% у 1996 р.); сплатне вилучення транспортного засобу, передбачене ч. 5 ст. 121 КпАП, - лише до 28 (1,0% прота 1,3% у 1996 р.).

Присуджено до стягнення 17 694,9 тис грн. штрафу, стягнуто 9230,3 тис. грн., що становить 52,2% (у 1996 р. - 74,2%). Встановлено матеріальних збитків, завданих правопорушеннями, на суму 3375,2 тис грн., відшкодовано - 689,9 тис грн., що складає 20,4% від суми спричиненої шкоди (в 1996 р. - 30,3%).

Управління узагальнення судової практики та аналізу судової статистики Верховного Суду України

РАЗГРАНИЧЕНИЕ ПРЕСТУПЛЕНИЙ И АДМИНИСТРАТИВНЫХ ПРОСТУПКОВ

В связи с подготовкой нового уголовного законодательства особую актуальность приобретает проблема разграничения административных проступков и преступлении. Ее научное рассмотрение важно теперь не только с точки зрения выяснения общетеоретических критериев отличия проступка от преступления, но и в аспекте непосредственного законодательного ее решения. Речь идет о радикальной реформа действующего уголовного законодательства, с тем чтобы оно в полной мере соответствовало требованиям правового государства, принципам уголовной политик и адекватно отражало объем деяний, которые представляют реальную общественную опасность, действительно являются преступными и потому диктуют необходимость применения к виновным уголовной репрессии.

В ходе реформы намечается значительная гуманизация уголовного права. При этом предполагается перевести целый ряд составов преступлений в разряд административных проступков, расширить сферу применения материальной ответственности и мер общественного воздействия. В порядок дня поставлен, в частности, вопрос о том, сохранять ли уголовную ответственность за определенные административные проступки, совершенные просто повторно или повторно после применения мер административного взыскания или же исключить их из числа преступных и уголовно наказуемых деяний. Такого рода деяния предусмотрены в 25 статьях УК Украины (в УК РСФСР 1926 г. и в действующем УК в редакции 1960 г. было 5 таких статей). В некоторых статьях УК стран СНГ в качестве условия признания административных правонарушений преступными деяниями предусмотрено альтернативно с административной преюдицией применение мер дисциплинарного или общественного воздействия за предыдущее правонарушение.

В литературе везде поставлен вопрос о правомерности признания уголовно наказуемыми повторных административных правонарушений и об основаниях их декриминализации. Но проблема в целом еще остается неисследованной. В настоящей работе также рассматриваются лишь ее отдельные стороны.

В советском уголовном законодательстве была установлена и неуклонно расширялась уголовная ответственность за упомянутые деяния, что видно уже из приведенных данных по УК Украины. Эта тенденция сохранилась и после принятия в 1980 г. Основ законодательства Союза ССР и союзных республик об административных правонарушениях, а затем и кодексов союзных республик об административных правонарушениях, хотя законодательство позволяло принципиально по-иному подойти к решению вопроса о соотношении проступков и преступлений, административных и уголовно-правовых запретов. Встает вопрос: имеются ли достаточно объективные основания для такого решения?

Представляется очевидным, что в период господства административно-командной системы гипертрофировались роль и значение уголовной репрессии в борьбе с преступностью и другими антиобщественными явлениями, игнорировались ленинские указания о доминирующей роли убеждения, необходимости сочетания убеждения и принуждения. Стереотипы сложившейся на этой основе деформированной уголовно-правовой политики и соответствующего ей уголовно-правового мышления неизбежно находили в застойные времена отражение в уголовном законодательстве. Справедливое требование решительной и бескомпромиссной борьбы с преступными проявлениями и правонарушениями, приобретавшими распространенный характер, зачастую воспринималось односторонне, лишь как требование расширения сферы уголовной репрессии. Путь к достижению цели казался довольно простым, быстрым и вместе с тем эффективным: если лицо повторно совершает правонарушения, не подчиняется административному запрету, то его необходимо подвергнуть более строгой мере государственного принуждения - уголовному показанию, применение которого должно привести к желаемому результату. При практическом осуществлении запретов возникало и углублялось противоречие между поставленной целью и правовыми средствами ее достижения, ограниченными возможностями уголовном репрессии, которая играет хотя и важную, но все же вспомогательную роль в решении сложной задачи преодоления преступности.

RSSСтраница 1 из 7 [Всего 7 записей]1 2 3 4 5 » ... Последняя »


При любом использовании материалов сайта обязательна гиперссылка на сайт «Репетитор».
Разработка и Дизайн компании Awelan
www.megastock.ru
Проверить аттестат